Застрягли між переконаннями та війною: Добровольці на передовій

Майбутній документальний фільм: історія молодої жінки

Житловий комплекс зруйнований ракетою.

Зацікавившись мотивацією добровольців, які працюють в умовах повномасштабної війни, я поїхав в Україну, щоб дізнатися більше. Невдовзі я зосередився на дослідженні життя добровольців-медиків. Ці люди наражають себе на похмурі реалії війни, опікуючись тяжкопораненими солдатами, багато з яких скоряються своїм травмам, водночас наражаючись на ті ж самі ризики ракетних обстрілів та атак безпілотників. Заради чого? Не схоже, що вони роблять це заради слави. Що ж ними керує?

досвід з перших рук

Щоб зрозуміти їхні переконання та досвід, я вирішив сам стати медиком. Я переконав одну організацію дозволити мені пройти курс бойового медика, який пропонувався громадянам України, і записатися на ротацію поблизу лінії фронту.

За цей час я відпрацював три двотижневі ротації, одна за одною. Працював водієм швидкої допомоги та медиком одночасно. Звертаючи пильну увагу на обставини і розмовляючи про мотивацію інших волонтерів, я багато дізнався про те, що рухає цими людьми. Люди будуть щиро здивовані, коли дізнаються, що мотивує їх.

Бригада медиків оточує тіло пораненого солдата, надаючи йому медичну допомогу.

Видатний характер

Досить швидко, під час початкового курсу медиків, я познайомилася з Марією. Навіть не будучи знайомими, ми опинилися в одній команді. Вона одразу ж відчула свою прихильність до мене, дала мені змогу почуватися невимушено і переконатися, що я можу розраховувати на її підтримку та розуміння під час навчання.

За двадцять років служби в збройних силах, роботи в складних умовах і подорожей по всьому світу в пошуках людських історій, мені не знадобилося багато часу, щоб усвідомити чистоту її характеру і незайману переконаність, яку вона має. Захоплення її історії дало б нову перспективу впливу цієї війни. Перспективу, яка, можливо, просто торкнеться емоцій аудиторії, щоб зрозуміти жертву добровольців-медиків і те, як їхні переконання змушують їх застрягти у війні, яка може тліти десятиліттями.

створення фільмів

Коли я дізналася, що Марія записалася на ротацію до «Госпітальєрів», в той час як я працювала в організації “Такмед”, я звернулася до «Госпітальєрів» із запитанням, чи можу я потрапити в одну команду з Марією. На випадок, якщо їй знадобиться захист, я міг би бути поруч і віддячити їй за ті зусилля, які вона вклала в мене. Крім того, це дозволило б мені зафіксувати її жертви та емоції під час ротації поблизу лінії фронту. Наче так і було задумано, я став її водієм у машині швидкої допомоги, де вона працювала медиком. Так ми знову об'єдналися, щоб рятувати життя поранених солдатів.

У цей період моя робота водія швидкої допомоги була найважливішою, так само як і робота Марії як медика. Спочатку місцевий військовий лікар заперечував проти моїх зйомок, оскільки команда New York Times (NYT) відверто брехала йому в обличчя, використовуючи відеоматеріали для статті, яка ризикувала не лише життям медиків, потенційно видаючи їхнє місцезнаходження. Це також порушило емоції членів команди, оскільки команда NYT використовувала кадри загиблих друзів. Після неправдивої обіцянки, що вони не будуть цього робити.

Коли я врешті-решт отримав дозвіл на зйомки, я завжди стикався з важкою етичною дилемою, коли знімати, а коли бути просто водієм швидкої допомоги, який приїхав, щоб підтримати поранених солдатів. Зрештою, у мене могло б бути достатньо відзнятого матеріалу для створення документального фільму про Марію, хоча у нас не було часу, щоб зробити достатньо аудіозаписів або взяти інтерв'ю у родичів і друзів.

Але історія, яку я хочу розповісти, вже є. Це мій досвід і досвід Марії разом узяті. Я сподіваюся, що, використовуючи мої роздуми про цей дивовижний досвід і надзвичайну історію Марії, я зможу побудувати захоплюючу історію, пропонуючи новий погляд на війну з глобальними наслідками.